Успішність будь-якого методу зрошення залежить від якості поливної води. В цьому конкретному випадку, якість – не лише здатність води задовольнити основну потребу рослини (бути джерелом вологи), але і створити безпечні умови експлуатації систем зрошення та вирощування с.-г. культур. Ця її особливість часто ігнорується, що може призвести до поломок обладнання та засолення грунту.
На жаль, на практиці часто не позбуваються від найбільш небезпечного виду забруднення – фізичного. Вода, взята з будь-якого природного джерела має в своєму складі тверді часточки. Вони можуть бути непомітними для нашого ока, але під тиском поливного насосу починають пошкоджувати найбільш тендітні частини крапельниць, форсунок, тощо. Щоб зрозуміти шкоду від фізичного забруднення, достатньо побачити пошкодження форсунки в гідравлічній системі автомобіля абразивними частинками.Очистка води від фізичних забруднювачів є дуже простою і бюджетною операцією, тому проводиться в першу чергу. Але якщо її ігнорувати, може постраждати не тільки система зрошення, а й форсунки оприскувача, тощо. Варто пам’ятати, що цей параметр води щоденно змінюється в відкритих водоймах та річках. Підіймається мул, змиваються часточки грунту та глини з дощем. Тому не можна нехтувати очисткою воду, навіть якщо однократний аналіз визнав її придатною.
Вода в природних джерелах найчастіше має нейтральну чи слабокислу реакцію, добута зі скважини може бути лужною. В останньому випадку, її необхідно підкислювати, адже така вода може безповоротно блокувати діючі речовини пестицидів та елементи живлення добрив. Та все ж, лужність води завжди говорить про наявність в ній забруднюючих хімічних речовин, яким найчастіше виступає натрій. Він часто є небажаною складовою, а отже, підкислення води варто поєднувати з очисткою від легкорозчинних солей.Ще більше уваги необхідно приділяти жорсткості води.
Завжди залишалася гострою для Півдня України проблема мінералізації води. Цей параметр відрізняється від фізичного забруднення тим, що мінералізацію створюють розчинні у воді компоненти (солі), а їх дуже важко відділити від води. Цей процес називається опрісненням і він знаменитий своєю дороговизною. Висока мінералізація води помітно знижує ефективність зрошення і обмежує дози внесення добрив, а при довготривалому використанні такої води, засолює грунт.
Уявіть, що Ви жарким днем заповнюєте відро морською водою і чекаєте, доки вона повністю випарується. А потім Ви повторюєте цей сценарій знову, і знову, і знову. Вже через декілька таких циклів, стінки відра стануть білими від соляних відкладів. Та з кожною новою порцією, левова частина солі буде розчинятися у свіжій морській воді, від чого та буде ще солонішою. Подібна ситуація відбувається і в грунті та називається вторинним засоленням. При тривалому поливі водою з високою мінералізацією, грунт стає непридатним для вирощування рослин і перетворюється у пустелю.