Марганець (манган) – один із небагатьох елементів, що використовується рослиною як переносник електронів. Цю ж функцію виконує залізо.Але їх об’єднує ще одна властивість – сполуки цих елементів втрачають розчинність у воді за нейтрального та лужного рН. І навпаки, на дуже кислих грунтах марганець вивільняється швидше, ніж того потребує рослина. Тому в деяких випадках може спостерігатися марганцева токсичність, пов’язана із занадто високою концентрацією цього елементу.
Отже, в першу чергу варто запам’ятати: за рН >6.5 марганець вносити потрібно завжди і у формі хелатів, на грунтах з рН 5.0-6.5 застосування марганцю можна комбінувати через корінь та лист, у тому числі за допомогою простих мінеральних добрив. На більш кислих грунтах застосовувати марганець-вмісні добрива потрібно з особливою обережністю.
Марганець у грунті
Марганець може мати три ступені окиснення: +2, +3 та +4. Рослина споживає лише форму +2.
Карбонатні грунти майже завжди блокують марганець, переводячи його у недоступну форму. Карбонат марганця не розчиняється у воді, вивільнити його може лише кислота.
Цей елемент дуже добре зв’язується глинистими частинками, тому на важких грунтах (не залежно від рН) марганцеві добрива досить швидко блокуються. Винятками є лише хелати.
В сухому грунті, або в одночасно холодному та вологому грунті доступність марганцю теж знижується.
Висока присутність міді, заліза, нікеля, цинка може заблокувати надходження марганця до рослини.
Функції марганця
- В деяких випадках заміняє магній в складі ферментів. Таким чином, за достатнього забезпечення рослини марганцем, культура менше вразлива до нестачі магнію.
- Приймає активну участь у фотосинтезі. Дозволяє відщепити від води кисень, щоб отримати активний гідроген.
- Переносник елеткронів.
- активує окисно-відновні реакції, реакції гідролізу.
- Необхідний для синтезу фізіологічно-активних речовин, амінокислот (тирозину), флавоноїдів, лігніну, каротиноїдів, стеролу.
- Ключовий елемент для реплікації ДНК. Простими словами: без марганцю ДНК не працює.
Марганець у рослині
Більшість злакових культур та соя мають середню потребу в марганцевих добривах. Марганець дуже важко рухається рослиною, тому перші симптоми завжди проявляються на молодих листках – листова пластинка жовтіє, але центральні жилки залишаються зеленими.
Схожі симптоми проявляються на рослинах за нестачі магнію, але починаються з нижнього листя.
Також подібний вигляд мають листки за нестачі заліза, але хлоротичні плями в цьому випадку будуть мати чітку межу між плямою та жилкою, тоді як за марганцевого голодування межа розмита.
Надлишок марганцю більш характерний для дуже кислих та погано дренованих грунтах. При цьому на торфових грунтах вміст марганцю навпаки дуже низький.
Визначити надлишок марганцю досить складно. Один із симптомів – потемніння жилок.
Застосування марганець-вмісних добрив
На грунтах, що мають оптимальний рН (5.0-6.5) може мати місце застосування гранульованих добрив, що містять в своєму складі марганець. Це дозволить створити достатній фон для більшості зернових та технічних культур. В такому випадку рекомендовано проводити позакореневі підживлення хелатними добривами у критичні періоди: коли холодний грунт, коли посуха та коли культура потребує інтенсивного азотного живлення.
Якщо існує така можливість, добриво краще внести не суцільним способом, а у рядок. У тому числі можливе застосування разом із допосівним добривом або сівалками під час посіву.
У критичні фази необхідно проводити листову діагностику. Якщо за її результатами було виявлено нестачу марганцю, або вже з’явилися симптому дефіциту, грунтові добрива не зможуть вирішити проблему. В такому випадку єдиним вірним рішенням є позакореневе підживлення.
Найгіршим добривом є хлорид марганцю (хлористий марганець), який містить хлор, тому також викликає отруєння рослин, особливо овочевих.
З тією ж ефективністю, але з нижчим ризиком отруєння рослин можна використовувати сульфат марганцю. Він придатний для застосування на зернових, технічних, садових культурах та овочах відкритого грунту. Орієнтовна норма 1-2 кг/га.
Найбільш якісними є хелатні добрива. Їх можна застосовувати позакоренево і за допомогою краплинного зрошення.
Варті особливої уваги два типи хелатів: сполуки ЕДТА та лігносульфонатів. Обидві групи є добре сумісними з іншими добривами та пестицидами. Різниця полягає у тому, що ЕДТА-хелати є більш дешевими, але токсичними для рослини за перевищення концентрації та гірше проникають у лист. Хелати на основі лігносульфонатів краще проникають у лист та мають помірну антистресову дію. Лігносульфонат – це речовина рослинного походження, тому не викликає фітотоксичності.